1. Посадовець, призначений для управління певною територією (намісництвом, краєм, колонією) від імені верховної влади (монарха, уряду) як її представник.
2. У Римсько-католицькій та деяких інших християнських церквах — духовна особа (зазвичай єпископ або настоятель), якій надано право виконувати певні обов’язки та повноваження від імені вищої церковної влади (наприклад, папський намісник).
3. Заступник, представник когось, хто тимчасово виконує чиїсь обов’язки або здійснює повноваження (застаріле або книжне вживання).