Древослів

Словник Української Мови

намісництво

Буква

1. Адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 1775–1796 роках, що об’єднувала кілька губерній (намісництв) на чолі з імператорським намісником (генерал-губернатором).

2. Посада, повноваження або період правління намісника як уповноваженого представника верховної влади в певній області чи колонії.

3. У переносному значенні — місце, де хтось або щось тимчасово виконує функції, заміщає когось або щось інше (заст., рідко).

Приклади вживання слова

намісництво

Приклад 1:
Харківське намісництво утво« рене 29 вересня 1780 р. ПІСНІ, ФАБУЛИ, ЕПІГРАМИ До цього розділу включено поезії Сковороди, які не ввійшли до циклу «Сад божественных пѣсней» і збереглися в автографах та руко* писних копіях. Здебільшого вони написані книжною українською мо« вою XVIII ст.
— Григорій Сковорода, “Сковорода Григор Й. Григор Й Сковорода В Рш . П Сн . БайКи. Д Алоги. Трактати. Притч . Прозов Переклади”

Приклад 2:
Харківське намісництво, про відкриття якого згадує Сковорода у супровідному листі, відкрите 29 жовтня 1780 р. Та є різні підстави вважати, що й у той час твір не був закінчений. Зокрема, листи до Я. Правицького дозволяють датувати трактат 1780- 1788 pp.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”

More posts