Значення
-
НАСТОЯ́ТЕЛЬ, -я, чол.
-
1. У православній та греко-католицькій церкві — головний священник (ігумен) чоловічого монастиря або старший священник парафіяльної церкви, який відповідає за богослужіння, господарську діяльність та духовне керівництво громадою.
-
2. У протестантських громадах — особа, яка очолює релігійну спільноту, виконує адміністративні та пастирські обов’язки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. настоятель, р. настоятеля, д. настоятелеві, з. настоятеля, о. настоятелем, м. настоятелеві, к. настоятелю