НА́КОВКА, и, жін., спец. 1. Дія за значенням наковувати, накувати 1; нанесення металу на поверхню виробу куванням або виготовлення чогось шляхом кування на чомусь.
2. Залізний або сталевий наконечник, наварений чи накутий на робочу частину інструменту (наприклад, кайла, молота, зубила) для підвищення його міцності та зносостійкості.