НАКО́ЧЕННЯ, я, сер. 1. Дія за значенням накотити, накочувати 1; накочування. Накочення колоди на віз.
2. спец. Дія за значенням накотити, накочувати 2; накочування. Накочення асфальту ковзанком.
3. техн. Те саме, що накочування 3. Накочення різьби.
накочення
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |