накатник

[nɑkɑtnɪk] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Дерев’яний брус, колода або дошка, які використовують для настилання перекриття, стелі, помосту тощо; накат.

  2. Спеціальний пристрій у вогнепальній зброї (гарматі, мінометі тощо), який після пострілу повертає ствол у початкове положення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. накатники, р. накатника, д. накатникові, з. накатник, о. накатником, м. накатникові, к. накатнику

Більше записів