наголовник

1. Частина головного убору, що безпосередньо прилягає до голови; також сам головний убір, шапка.

2. Частина збруї верхового коня — ремінь, що охоплює голову тварини; вуздечка, оголовок.

3. Спеціальний пристрій, накладка або чохол, що надівається на голову для захисту, фіксації чи в певних технічних цілях (наприклад, у спорті, медицині, військовій справі).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |