наголовач БукваН 1. Частина кінської збруї, що надівається на голову коня; вуздечка, оголів’я. 2. заст. Головний убір, шапка або інше покриття для голови. 3. діал. Наволочка (для подушки). Приклади вживання Відсутні Частина мови: іменник (однина) | ←наголовникподолатися→