наголовач

1. Частина кінської збруї, що надівається на голову коня; вуздечка, оголів’я.

2. заст. Головний убір, шапка або інше покриття для голови.

3. діал. Наволочка (для подушки).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |