наголовач

[nɑɦoloʋɑt͡ʃ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Частина кінської збруї, що надівається на голову коня; вуздечка, оголів’я.

  2. заст. Головний убір, шапка або інше покриття для голови.

  3. діал. Наволочка (для подушки).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. наголовач, р. наголовача, д. наголовачеві, з. наголовач, о. наголовачем, м. наголовачеві, к. наголовачу

Більше записів