1. Властивість або стан за значенням надзвичайний; винятковість, незвичайність, особливість.
2. Ситуація, подія або явище, що виходить за межі звичайного, нормального перебігу речей; надзвичайна подія.
надзвичайність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вер сподобалась надзвичайність і своєрідність Серафікусових думок про кохання, — все це було ефектно, парадоксально й риторично, — але вона була зовсім незадоволена з його поводження. Вер була певна, що вся Серафікусова розмова була скерована лише на те, щоб привід поцілувати її.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Частина мови: іменник (однина) |