Властивість або стан того, що є незвичайним; відхід від звичайного, загальноприйнятого; винятковість, оригінальність, дивність.
незвичайність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Незвичайність любовного сюжету (здавалося б, досі традиційного, добре відомого в українській літературі) починається з незвичайності самої Марусі Чурай. В її глибокій та щирій натурі живе дуже сильне максималістське начало: «Все – або нічого».
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |