**НАДИ́БУВАТИСЯ**, дієслово недоконаного виду.
1. Те саме, що натрапляти, випадково знаходити кого-, що-небудь, зустрічатися з кимось, чимось у русі, під час пошуку. *Надибуватися на цікаву книжку в букіністичному магазині.*
2. Рідко. Те саме, що набрідати, набридати комусь своєю присутністю, частим з’являнням. *Не надибуйся мені щодня зі своїми скаргами.*