1. Ідучи, рухаючись, випадково зустрічати кого-, що-небудь, стикатися з кимось, чимось; натикатися.
2. Випадково знаходити, виявляти що-небудь; нападати (на слід, на думку тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Ідучи, рухаючись, випадково зустрічати кого-, що-небудь, стикатися з кимось, чимось; натикатися.
2. Випадково знаходити, виявляти що-небудь; нападати (на слід, на думку тощо).
Приклад 1:
Дивно, наприклад, натрапляти в нашій літературі на вислів, що Докучаєв увів народний термін «чорнозем». Пріоритет і головні положення про чорнозем належать Н.Д.
— Тютюнник Григорій, “Вир”