1. Який має найвищий ступінь цілісності, єдиний, неподільний у своїй сутності; цілковитий, абсолютний.
надцілкий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Який має найвищий ступінь цілісності, єдиний, неподільний у своїй сутності; цілковитий, абсолютний.
Відсутні