надсадний

Приклад 1:
«Хоч покоти м’ячем по цій дорозі…» Хоч покоти м’ячем по цій дорозі — надсадний погляд скинеш за собою — і ніяк зачепитися на ній: там радощі, вже й пам’яті не варті, там горе в борозні леміш лишило і ніяк утекти її, проклятої, ні збутися, ні спекатися ні. То погар доль, осмалені хрести знакують путь охлялої вітчизни, блукає битим бойовиськом, ламає руки, плаче і клене: Кринице незглибима, доки ще до тебе воду лити джерелову, щоб не всихала.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”