НАДПЛОЩИНА, и, жін., спец. 1. У математиці та фізиці: абстрактний геометричний об’єкт, що є узагальненням поняття площини на простори з розмірністю, вищою за три; гіперплощина.
2. У переносному значенні, книжн.: найвищий рівень, сфера або вимір буття, мислення чи абстракції, що перебуває поза межами звичайного, емпіричного досвіду.