НАДОПАСА́ННЯ, іменник, власна назва.
1. уроч. Дія або стан за значенням надопасний; перебування під особливою, вищою охороною чи захистом, часто в контексті сакрального або державного значення. Надопасання національних святинь є обов’язком кожного громадянина.
2. спец. У системі безпеки та оборони: додатковий рівень захисту, що перевищує звичайні заходи безпеки; надзвичайне забезпечення збереження об’єкта чи інформації. Режим надопасання введено на стратегічних об’єктах інфраструктури.