Значення
-
Невелике пошкодження поверхні твердого тіла (скла, каменю, кераміки, металу) у вигляді тріщини або щербини, що не порушує цілісності предмета, але робить його крихким.
-
спец. У гірництві та геології — природна або штучно створена площина розколу в гірській породі; напрямок, за яким порода найлегше розколюється.
-
перен. Незначне порушення єдності, злагоди в колективі, стосунках; початок розладу.