1. Земельна ділянка, що надавалася в користування селянинові (переважно в дореволюційній Росії) або козакові; наділена земля.
2. Частка, пай, що виділяються кому-небудь із спільного майна, землі тощо.
наділ
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
П а й к а — частка будь-чого: відсоток людей («то як лиш дваціта пайка дасть по левові за казету, та й си зробля тисічі тисіченні гроший»); частка землі, наділ («Іван узявся свою пайку копати і сіяти»). П а й т а ш — патлач; дідуган.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Батько продав наділ землі, що мав, куркулеві Андрону за 250 карбованців, хоч наділ коштував 1100 карбованців — п’ять десятин. Андрон платив нам золотими п’ятірками дуже рідко, поки не виплатив борг.
— Володимир Сосюра, “Сосюра Володимир. Третя Рота”
Частина мови: іменник (однина) |