**НАДЧУ́БОК**, -бка, чол. 1. Верхня частина чуба, пасмо волосся, що стирчить над чубом або є його продовженням.
2. _спец._ Додатковий елемент у конструкції головного убору (наприклад, у шолома, шапки), що розташований над чубом або козирком.
надчубок
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |