набрякати

1. Збільшуватися в об’ємі, ставати пухким, щільним або напруженим унаслідок насичення рідиною, запалення чи інших фізіологічних процесів (про тканини живого організму).

2. Розбухати, збільшуватися в об’ємі під дією вологи (про предмети, речовини).

3. перен. Ставати густим, пишним, насиченим (про рослинність, хмари тощо).

4. перен. Наповнюватися чим-небудь (здебільшого негативним), досягаючи крайньої межі (про почуття, стан).

Приклади вживання

Приклад 1:
Б у б н і т и, б у б н и т и — також: набрякати. Б у з ь о к — чорногуз, бусел, лелека.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: дієслово () |