НАБІ́ЖКА, іменник жіночого роду.
1. Дія за значенням набігати, набігти; напад, наскок. Степовики здійснили швидку набіжку на прикордонне село.
2. спец. Додатковий елемент, накладка, що набивається або насувається на щось для збільшення об’єму, міцності чи захисту. Набіжка на колесо воза.