Словник Української Мови
Буква
1. Біжучи, наздоганяти кого-, що-небудь; наближатися бігом до когось, чогось.
2. Раптово нападати, робити набіг на кого-, що-небудь (перев. про ворога, звіра тощо).
3. З’являтися, насуватися, налягати (про вітер, хмари, туман, темряву і т. ін.).
4. Напливати, натікати (про воду, рідину).
5. перен. Охоплювати, оволодівати ким-небудь (про почуття, думки, стан).
6. перен. Навалюватися, навалюватися на кого-небудь (про роботу, обов’язки).
Приклад 1:
Йдучи по таких затишних і домашніх снігах, ополченці захотіли їсти, і їх стало морити на сон… Наливайко непоквапом, як і годиться для прикриваючого, вів сотню й бачив: по злежаних снігових горбах і по шкарубких, неслизьких, посипаних попелом вуличках у самий раз набігти запорожцям кіннотою і хоч трохи поскородити шляхту списами. Та козацька кіннота не з’являлася.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”