**набаби́ти**, дієсл., докон., перех., розм. Те саме, що набрати, нагромадити, накопичити (перев. про щось цінне, майно, гроші) шляхом бабіння, тобто завдяки діяльності баби-повитухи або знахарки; іноді — взагалі придбати, назбирати внаслідок хитрощів, спритності або не зовсім чесним шляхом.
набабити
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |