митар

Приклад 1:
Та й не лише спогад — мені здається, що загальнолюдський потенціал цих поезій має не тільки «архівне» значенім, надто ж «Балада про тридцять перший срібняк» — про долю гіпотетичного тридцять першого срібняка, якого від себе накинув Каяфа Іуді, а після Іудиної самострати підібрав якийсь зайшлий митар. Відтоді «здирця смердючий» став громадити статки, розжився і став невмирущим, адже «щоб вішатись, також потрібна якась душа».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Нічого окрім того, щоб ви визнали, що митар з Комунгоспу, закриваючи церкву й вкочуючи до неї діжки з гасом, олією й оселедцями, був би далеко послідовніший, ніж ми з вами, ніж кожен з нас, ніж ви, що, зробивши з Церкви Музей, кажете: Слава Тобі Господи, що я не такий, як оцей митар! Ґуля робить спробу оборонятись.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”