Значення
-
У християнській традиції — зборщик податей і мит у Стародавній Юдеї, службова особа, що часто згадується в Євангеліях; митник.
-
У народних віруваннях — злий дух, демон, що мучить, катує душу людини після смерті; часто вживається у множині (“пекельні митарі”).
-
Переносно — про людину, яка завдає страждань, морально мучить когось; кат, мучитель.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. митар, р. митаря, д. митареві, з. митаря, о. митарем, м. митареві, к. митарю