милостивиця

1. У християнстві — одна з назв Богородиці (Божої Матері), що підкреслює її якості джерела милості, заступництва та співчуття до людських страждань.

2. У народних віруваннях та міфології — могутня потойбічна покровителька, добра духа, що виявляє милість і допомагає людям, часто ототожнювана з образом Матері-Землі або іншої жіночої божественної сутності.

3. Переносно — про жінку або дівчину, яка своєю добротою, ласкою, увагою викликає вдячність і прихильність оточуючих; благодійниця, заступниця.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |