1. Абстрактний іменник, що означає властивість, яка характеризує щось як мелодійне, гармонійне, приємне для слуху, або властивість бути схожим на музику за звучанням.
2. Врожденна здатність людини відчувати, розуміти, створювати або виконувати музику; музична обдарованість, чутливість до музики.
3. Художня якість літературного чи поетичного твору, що полягає у благозвучності, ритмічності, мелодійності мови та використанні звукових образів, схожих на музичні.