Значення
-
муркотило — дієприкметник минулого часу від дієслова «муркотіти» (видавати тихий гарчавий звук, гарчати); те, що муркотіло, видавало муркотіння. Частіше вживається в контексті звуків, що видають коти, або в переносному значенні — щось, що тривало гарчить, гудить, видає монотонний звук.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. муркотило, р. муркотила, д. муркотилові, з. муркотила, о. муркотилом, м. муркотилі, к. муркотиле