Словник Української Мови
Буква
1. Високий захистний міський мур із каменю або цегли, часто з вежами та бійницями, що оточував середньовічні міста, замки або монастирі.
2. Загальна назва для міцної кам’яної, цегляної або бетонної стіни, що служить для укріплення, захисту або відокремлення території.
3. Переносно — про щось надійне, міцне, що є перешкодою або захистом (наприклад, “мур оборони”, “сталевий мур”).
Приклад 1:
Брови, мов дві стріли, колють, і мур мелодії над нами, мов луна велика, немов крило вітрів. Від зір залежить наша доля.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
9 червня 1936 Ідольські ночі На хмарах відблиск місяця повторений, мов пісня, на хмарі хмара — срібний мур, під муром виють лиси. Від зір, мов струни, шнури листя над землею скісно, гриби рудими тарілками дзвонять в хорах лісу.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 3:
От коли се менi зробиш, то i я тобi… – Мурлу, няв, мурлу! – обiзвавсь вiдьомський кiт, i Зубиха схаменулась та й каже: – Е, нi, ще, ось слухай ще.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”