Словник Української Мови
Буква
1. Людина, яка зазнає страждань, тортур або смерті за свої переконання, віру чи ідеали, зберігаючи вірність їм.
2. У християнстві та інших релігіях: святий, який прийняв смерть за віру в Ісуса Христа або за відмову відректися від своїх релігійних переконань.
3. (Переносно) Людина, яка постійно зазнає фізичних або моральних страждань, тяжких випробувань у житті.
Приклад 1:
У путах співає Твій мученик. — Псалом новий Господеві І новую славу Воспоєм честним собором, Серцем нелукавим.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
А священики на брегу стоят, молитвы отправуют над крестимыми, и оттуль наречеся мѣсто святое, где тепер царство небесное церкви святых мученик Туровѣ, по- иман был первый ходотай нашему спасению. Володимер же поглянул на небо, помолився за христианы, рекл: “Боже, которий сотворил небо и землю, узгляни на новоокре- щеныя люди тыя и дай им вѣдети тебѣ, истиннаго бога, и той утверди их во правовѣрную вѣру, и мне, господи, помози на сопротивныя, и надѣюся на твою державу, покору блюзнерство a 133 b Пізні українські житія св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”