Значення
-
Той, хто говорить, висловлює думки мовою; промовець.
-
Той, хто володіє певною мовою або розмовляє нею (зазвичай у складних словах, наприклад: україномовець, англомовець).
-
Заст. Той, хто виступає з промовою на зборах, мітингу; оратор.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мовець, р. мовця, д. мовцеві, з. мовця, о. мовцем, м. мовцеві, к. мовцю