1. Той, хто говорить, висловлює думки мовою; промовець.
2. Той, хто володіє певною мовою або розмовляє нею (зазвичай у складних словах, наприклад: україномовець, англомовець).
3. Заст. Той, хто виступає з промовою на зборах, мітингу; оратор.
мовець
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ознаки монологічного усного мовлення: 1) мало використовується інформація із ситуації мовлення ( замість того, щоб вказати на предмет, його описують); 2) більша міра довільності ( мовець попередньо визначає зміст і на його основі будує висловлення); 3) організованість (планування доповіді і окремих висловів заздале- гідь); 4) вимагає спеціального виховання з набуття мовцем уміння подава- ти свої думки зрозуміло для інших; 5) вільно використовуються немовні засоби. Писемне мовлення відбувається без співбесідника, або слухача.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”
Частина мови: іменник (однина) |