ІЗОТОПІ́Я, ї, жін., спец. 1. Наявність ізотопів у хімічного елемента; явище існування ізотопів.
2. У лінгвістиці — повторюваність семантичних ознак у межах тексту, що забезпечує його смислову єдність і зв’язність.
ізотопія
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |