Словник Української Мови
Буква
1. Відсутність мовлення, розмови; стан, коли не говорять, не спілкуються словами.
2. Утримання від висловлювань, заяв з певного приводу; відмова говорити на якусь тему.
3. Перен. Відсутність звуків, тиша; стан спокою в природі або середовищі.
4. У мовознавстві: пауза в мовленні як структурний елемент висловлювання.
Приклад 1:
Ішхан послав гроші після мовчання. Одержала мою посилку з валянцями, отже, вже не мерзнуть.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Його різновид, як уже зазначалося, сповідують вогнепоклонники-парси в Індії (вони дотримуються обрядової чистоти, ховають покійників у «баштах мовчання», підтримують у храмах священний вогонь). В Європі рекламу зороастризму зробив у другій половині XIX ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
— Скажу: слово — срібло, мовчання — золото, а мовчання пана Дембовського — золото в квадраті, — осміхавсь професор. Володимирові стало ще веселіш.
— Тютюнник Григорій, “Вир”