Значення
-
Той, хто мовчить; мовчун, мовчазник (людина, яка мало говорить або зберігає мовчання).
-
(рідко, діалектне) Характеристика людини замкненої, невомистої, скритної.
-
(архаїчне, переносне) Те, що не видає звуку; те, що мовчить (про неживі предмети у художній мові).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мовчан, р. мовчана, д. мовчанові, з. мовчана, о. мовчаном, м. мовчані, к. мовчан