мовчанка

Приклад 1:
— Чи вдасться… Запала ніякова мовчанка. — Я поміняв і писаря Голуховського, — мовив Юрій.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
Либонь задоволено: — А я й знав, що ти прийдеш, сину, aгe ж… Ну, ось… Запанувала мовчанка. А Наталка… Боже мій!
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”

Приклад 3:
Якраз пив чай.— А я ще не пила, — відповіла вона.Настала прикра мовчанка, і хоч хлопець почував, що ця мовчанка його принижує, а її, може, й тішить, проте слова його страйкували. Опуклий, важкий живіт паралі­зував його.Нарешті господиня промовила:— Рідкий ви в нас гість, Степане Павловичу.— Атож, — пробурмотів хлопець, — прокляте нікольство… Та й Борис усе в командировці…Він хотів спинитись, але страх перед мовчанкою виду­шив з нього ще кілька речень:— Це я хотів запропонувати… якби Борис, звісно, був… поїхати кудись завтра погуляти… далеко десь… в природу, як кажуть…— Прекрасна думка, — відповіла вона.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”