Словник Української Мови
Буква
1. Покривати поверхню чогось, робити настил з будь-якого матеріалу (дерев’яних колод, брусків, плит, бруківки тощо) для створення дороги, тротуару, підлоги або іншого рівного місця для пересування чи використання.
2. Перен. Прокладати, створювати шлях до чогось, долати перешкоди, готувати ґрунт для чогось (наприклад, мостити шлях до успіху, до кар’єри).
3. Розміщувати, класти щось пласком, у кілька рядів або шарів, утворюючи настил (наприклад, мостити сіно на возі).
Приклад 1:
У листі до дружини А. Пашко (29.05.1983) він писав: «Кажеш, навіщо ті пошуки нової релігії тим, хто мусить мостити дорогу в царство духу тільки із зламків псевдовіри й псевдоморалі, які в’їлися у плоть і кров і легко зі своїх обіймів не випускають? І що для таких краще: ще одна політико-філософська доктрина вселюдського ощасливлення, фінал якої передбачити неважко, чи повернення (хай насторожено-обережне) до перевірених досвідом двох тисячоліть джерел духовного багатства… Для мене такі пошуки видаються плідними, бо й сам я в них…».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”