морочити

1. Вводити когось в оману, обманювати, говорити неправду, створюючи плутанину в думках.

2. Навмисно ускладнювати, робити щось незрозумілим або заплутаним; заплутувати, збивати з пантелику.

3. (розм.) Набридати комусь, докучати постійними проханнями, розмовами або діями; турбувати.

4. (заст.) Затьмарювати розум, позбавляти тверезого мислення (часто у зв’язку з дією хмельних напоїв).

Приклади вживання

Приклад 1:
Коли Наливайко ненароком повертав голову в їхній бік, У Пу давав пікою знак, і воїни присідали: всі вони для гетьма-на-царя-імператора мусили бути невидимими, аби своєю присутністю не морочити йому голови. Капчики старого У Пу вгрузли в землю: чорна в росі голова Наливайка була без корони!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: дієслово () |