1. (лінгв.) Стосовний до морфофонеми, тобто до абстрактної мовної одиниці, що об’єднує набір фонем, які чергуються в межах однієї морфеми залежно від оточення (напр., [к] / [ч] у коренях рук-/руч-).
2. Пов’язаний із вивченням фонемних чергувань у межах морфем та їх зв’язку з морфологічною структурою слова.