Словник Української Мови
Буква
1. Умовна лінія, що відокремлює одну територію (державу, область, ділянку тощо) від іншої; кордон.
2. Крайня границя, кінцева точка чого-небудь у просторі або в часі; край, кінець.
3. Гранична величина, допустима норма чого-небудь; обмеження.
4. Математична величина, до якої необмежено наближається значення деякої змінної величини за певної зміни іншої величини, від якої вона залежить.
5. У логіці та філософії — перехід кількісних змін у якісні або момент такого переходу.
Приклад 1:
С у г о л о в к а — місце, де кінчається нива; межа. С у д а — сюди («дай суда борзенько»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Для кожної речовини існує „черв о- на межа” фотоефекту, тобто максимальна довжина хвилі maxλ , при якій спостеріга- ється фотоефект. Величина maxλ залежить від хімічної природи речовини і стану його поверхні.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
При пі д- вищенні напруги інтенсивність випром і- нювання збільшується, а корот кохвильова межа зміщується у бік коротких хвиль. Існування короткохвильової межі minλ в рентгенівському спектрі поясн ю- ється так.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”