Словник Української Мови
Буква
1. Пов’язаний з моралістикою, що стосується моралізаторства або моралізації; властивий моралісту.
2. Який містить у собі моралізування, повчальний, настановчий у питаннях моралі.
3. Заснований на принципах абстрактної, догматичної моралі, що не враховує конкретних життєвих обставин.
Приклад 1:
Історія утворення циклу «Сад божественных пѣсней» переконує в тому, що пізніші пісні мають більш моралістичний характер і що в межах циклу навіть ранні «світські пісні», завдяки епіграфам Із святого письма та філософсько-моралістичним приміткам, включаються в незвичний для них ідейно-естетичний контекст. Так, у чернетці пісня «Всякому городу нрав и права» мала епіграф з Горація, творами якого вона почасти й навіяна.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”