Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто вивчає мораль, етику як наукову дисципліну; фахівець у галузі моралі.
2. Той, хто схильний до моралізування, нав’язує свої моральні принципи оточенню; людина, яка висловлює суворі моральні судження щодо інших.
3. Послідовник, представник філософського напряму моралізму, який вважає мораль абсолютною цінністю і основою суспільного життя.
Приклад 1:
— давньогрецький філософ-мораліст. 2 Хто дуже турбується про порядок всесвіту, а про непорядок у власних справах і не думає (грецьк.).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
— То англійський класик-мораліст XVII віку, — сказав Лаговський. — Він же, знов, і естетик.
— Тютюнник Григорій, “Вир”