Значення
-
(у математиці, зокрема в теорії порядку) такий, що зберігає порядок; властивість функції або відображення, при якій зі зростанням аргументу значення функції не спадає (монотонно зростає) або не зростає (монотонно спадає).
-
(у теорії міри та інтеграла) властивість послідовності множин або функцій, яка полягає в їх монотонному зростанні або спаданні (наприклад, монотонікальний клас множин).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. монотонікальний, р. монотонікального, д. монотонікальному, з. монотонікального, о. монотонікальним, м. монотонікальнім, к. монотонікальний