1. (у музикознавстві) Властивість монодії; одноголосна музична фактура, при якій мелодія виконується без супроводу або з мінімальним гармонійним підґрунтям.
2. (у літературознавстві та мистецтві) Єдність тону, стилю або настрою в художньому творі; відсутність контрастних або конфліктних елементів у висловлюванні.
3. (у біології) Стан популяції або виду, що характеризується наявністю лише однієї статі або однієї форми особин.