Значення
-
(у музикознавстві) Властивість монодії; одноголосна музична фактура, при якій мелодія виконується без супроводу або з мінімальним гармонійним підґрунтям.
-
(у літературознавстві та мистецтві) Єдність тону, стилю або настрою в художньому творі; відсутність контрастних або конфліктних елементів у висловлюванні.
-
(у біології) Стан популяції або виду, що характеризується наявністю лише однієї статі або однієї форми особин.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. монодичність, р. монодичності, д. монодичності, з. монодичність, о. монодичністю, м. монодичності, к. монодичносте