1. Дія за значенням дієслова сполучати; з’єднання, поєднання різних елементів, частин або явищ у єдине ціле.
2. (Граматика) Службова частина мови, що виражає синтаксичні відношення між членами речення або частинами складного речення, не будучи членом речення; те саме, що сполучник.
3. (Зрідка) Те, що служить для з’єднання, зв’язку; сполучна ланка.