Значення
-
Послідовник філософського вчення — монізму, який визнає єдину основу (першооснову) всього існуючого.
-
Представник напряму в лінгвістиці, що визнає єдиний джерельний початок для групи споріднених мов або мовної сім’ї.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. моніст, р. моніста, д. моністові, з. моніста, о. моністом, м. моністі, к. моністе