молодь

Приклад 1:
Кочура, 12 … 225 Шляхетний ідальґо української культури: Микола … 234 Діалоги з Юрієм Луцьким … 237 Додаток Відкритий лист до газети «Молодь України» … 247 Автопортрет: Відповіді на анкету журналу «Слово і Час» … 252 Моральний імператив і виклики часу … 258 275 … Іменний покажчик 285 … Перелік світлин Схились до мушлі спогадів — і слухай… Мудрий скарбничий — пам’ять людська. Вона зберігає звичайні, нічим не примітні, з першого погляду, бувальщини, наче знає: настане у житті людини такий час, що вони оживуть знову, осяються промінням почуттів і винагородять її поезією, ім’я якій — спогади.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
— саме як нагло помер Дідовець, чи не перемістилася уся брила з тризубом за одну ніч без жодної сторонньої допомоги до танцювального майданчика (з огляду, очевидно, на молодь, бо на кого ж вона покликана впливати, як не на молодь?) — хоч коли по вісьмох роках після цієї розмови з Букрієм Цизьо вже з дітьми й дружиною, котрій по довгій перерві закортить побувати там, де вона з Микитою вперше зустрілася, відвідає Союзівку, він не знайде тієї брили з Дідовцевим тризубом, що його дуже засмутить, спонукавши відшукати Аристарха Букрія, який виконував при оселі якісь ближче не визначен і функції чи то городника, чи то охоронця, — аби спитати, де поділася кам’яна брила з позначкою долі українського народу, і який дідько її поцупив, і тоді ж таки від Букрія, котрий відведе Цизя набік і пошепки йому повідає, почути, мовляв, ніякий дідько брили не поцуплював, на те в лукавого закороткі лапища, бо що дав Господь, того дияволові не відібрати, а просто за цей час, як Цизьо мореплавствував, перевозив батьків, звикав до суходолу, заводив родину й нестримно багатів, брила з Дідовцевим тризубом помандрувала по всій еміграційній діаспорі, закликаючи соньків пробудитися й рятувати удушувану в єдинонеділимному російському зашморгу Україну, наслідком чого чимало уже нібито зовсім поглинених у чужинецькому світі слабаків повернулося до власного кореня, але, мовляв, брила з Дідовцевим тризубом мандрує і далі, хоча, з другого, боку, він, Букрій, має зовсім певні ознаки на те, що брила з зоряною позначкою для українського народу, як лежала, так і лежить, попри те, що вона одночасно й перебуває в дорозі (він, Букрій, не годен цього не лише Цизьові, а й собі пояснити, яким робом це можливе, однак, можливе це чи не можливе, — це незаперечний факт: брила і мандрує, і лежить) біля танцювального майданчика, тільки з часом вона стала невидима, тому, що Господь лише на коротку мить являє невтілиме, згущуючи дух, що віє, де хоче, у видимі, обтяжені матерією, знаки, особливо коли йдеться не про долю однієї людини, а цілого народу, і тому з покоління в покоління кожен і мусить наново оприсутнювати в своєму серці одвічну істину, одягаючи її в щораз інші подоби, аби вона набрала плоті, як брила з Дідовцевим тризубом, котра, як це він, Букрій, усім єством чує, а він, Букрій, добре тямить, що каже, бо стільки часу, як він, ніхто не проводить на Союзівці, і тому від його ока й не сховалося те, що приключилося з Дідовцевою камінною брилою, — котра непорушно й далі височіє над тим самим танцювальним майданчиком, де Цизьові випало, як він уперше з Сашком Перепадею, в авті якого Цизьо й приїхав, потрапив на Союзівку, — випало цілий вечір протанцювати з Мариною Кахно, що, як тоді здавалося Цизьові, радо об’єднала б свою долю з його, Цизьовою, якби він тоді дещо енергійніше повів був залицяння, чого він однак не вчинив — почасти з раптом зовсім незрозумілого, бо такого йому доти з дівчатами не траплялося, внутрішнього заціпеніння, а почасти з розмислу, що, поперше, він, Цизьо, не в Сайґоні чи Калькутському порту, де гроші — на стіл, і все — ясно, а подруге: коли йдеться про одруження, то в такому ділі не варто квапитися, і тепер питав себе, чи Марина захоче на нього чекати, хоч він і казав, що повернеться, і то не сам, а з батьками, — дійсно захоче чекати, не вибравши за цей час когось іншого — і молодшого (звісно, тридцять п’ять років — не старість, але й не двадцятка!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
освiдчивши, що її не цiкавлять усякi там емiгрантськi покидьки, що в час, коли мiжнародна обстановка така складна й напружена, i що її завжди обурювала молодь, яка слухає рiзнi радiоголоси, — вiн вирячився на неї обома парами скляних очей i, здавалось, забув дихати: йшов їжачок по лiсi, забувсь як дихати i здох, — а щоб знав! Задоволена була з себе як нi‑коли: перший iспит на дорослiсть — i не послизнулась!).
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”