Древослів

Словник Української Мови

лазутчиця

[lɑzutt͡ʃɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Історія) –

    Жінка, яка таємно проникає на територію противника для збору відомостей, розвідки; шпигунка.

  2. (Історія) –

    Переносно: таємний агент, інформатор, який стежить за кимось або чимось і повідомляє відомості.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. лазутчиця, р. лазутчиці, д. лазутчиці, з. лазутчицю, о. лазутчицею, м. лазутчиці, к. лазутчице

Більше записів