Древослів

Словник Української Мови

лазутчик

[lɑzutt͡ʃɪk] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Історія) –

    Таємний агент, який проникає на територію противника для збору відомостей, розвідки або диверсійної діяльності; шпигун, розвідник.

  2. (Історія) –

    Застаріле: той, хто таємно, непомітно вивідує, підглядає щось; наклепник, донощик.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. лазутчик, р. лазутчика, д. лазутчикові, з. лазутчика, о. лазутчиком, м. лазутчикові, к. лазутчику

Більше записів