Словник Української Мови
Буква
1. У Стародавній Греції та Стародавньому Римі — таємний релігійний обряд, доступний лише посвяченим, що був пов’язаний з культом певних божеств (наприклад, Деметри, Діоніса).
2. У середньовічній Європі (XIII–XVI ст.) — жанр релігійної драматургії, народна п’єса на біблійний сюжет, що інсценізувалася під час свят.
3. У переносному значенні — щось незбагненне, загадкове, що приховує глибокий сенс або таємницю.
4. У християнстві — те саме, що таїнство (наприклад, містерія Євхаристії).
Приклад 1:
Франческо МАЛІП’ЄРО («Орфеїда», «Ґольдо- ніяна», «Венеційська містерія»), Ґеорґа Фрідріха ГЕНДЕЛЯ («Акід і Галятея», «Рінальдо»), Христофора Віллібальда ҐЛЮКА («Деметрій», «Орфей і Еврідіка»), Вольфґанґа Амадея МОЦАРТА («Дон Джованні», «Cosi fan tutte»), Ігоря СТРАВИНСЬКОГО («Орфей») і… кілька тактів з Ріхарда ВАҐНЕРА! Режисер-постановник — Метью КУЛІКОФФ (Лос-Анджелес — Париж — Мельбурн) Оркестр, хор і балет венеційського театру «Ля Феніче».
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Левіафан, ілі Містерія, форма і власть государства церковного і гражданского.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 3:
16 октября 1845, с. Марьинское Великий льох (Містерія)[291] Положилъ еси насъ [поношенiе] сосѣдомъ нашымъ, подражненiе и поруганiе сущымъ окрестъ насъ. Положилъ еси насъ въ притчу во языцѣхъ, покиванiю главы въ людѣхъ.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”