Значення
-
Віровчення, що ґрунтується на вірі в можливість безпосереднього спілкування людини з надприродним світом, таємничого злиття з божеством через особливі стани свідомості (екстаз, відлюднення тощо).
-
Сукупність релігійно-філософських вчень, що вивчають та практикують такі способи пізнання божественної сутності.
-
Щось незбагненне, загадкове, що сприймається як таємниче й непоясниме явище або почуття.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. містик, р. містика, д. містикові, з. містика, о. містиком, м. містикові, к. містику