мірошництво

1. Рід занять, професія мірошника (особи, яка працює на млині, здійснює помел зерна).

2. Історична назва адміністративно-територіальної одиниці (повіту, староства) у Великому князівстві Литовському, до складу якої входило кілька волостей; також посада та уряд керівника такої території (мірошника).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |